Я дорослий! Криза трьох років

Правильні манери

Правильні манери

Спілкування у групі

Спілкування у групі

Любителі популярної психології стверджують (хто жартома, а хто і всерйоз), що життя людини складається виключно з криз. Як вони починаються в дитинстві, так і тягнуться одна за іншою, аж до самого поважного віку. Це, звичайно, перебільшення, але не можна заперечувати: у житті є етапи, пройти які нелегко. Перший з них − це криза трирічного віку.

Навіть дуже спокійні діти, досягаючи віку трьох-чотирьох років (не будемо забувати, що кризи не приходять по годинах), стають надзвичайно примхливими, не слухаються батьків, неначе навмисне роблять все навпаки.

Дитина заявляє про власні бажання, їй чомусь стає принципово важливо сідати за стіл з немитими руками, розкидати речі, тікати від батьків на вулиці, відмовлятися від їжі і вимагати те, чого не можна.

У чому причина того, що відбувається? Як стверджують психологи, вся справа в тому, що в три роки дитина починає усвідомлювати власне «я», проявляти самостійність у вчинках і бажаннях. На прохання батьків дитина зазвичай відповідає негативно, на вмовляння реагує сльозами або бурхливим протестом. Дитина то намагається командувати дорослими, то веде себе агресивно по відношенню до них: кусається, штовхається, б'ється.

І що ж мають робити батьки в цей важкий час?

Перш за все зберігати спокій − хоча це, звичайно, дуже важко. Якщо мама і тато дають волю негативним емоціям, кричать на дитину, застосовують силу, ситуація посилюється. Пам'ятайте, що іноді дитині і самій не подобається те, що відбувається, просто він не знає, як вибратися з напруженої ситуації. Часто дитину можна просто відволікти − грою, мультфільмом, пропозицією (але не наказом!) чимось зайнятися разом.

До речі, про ігри. Саме вони для трирічних дітей особливо важливі, адже в грі дитині надається самостійність, вона може приймати рішення. Часто, граючи, діти наслідують батьків. Психологи настійно рекомендують дорослим брати участь у таких іграх: дитина потребує сприяння, і чим більш активним воно буде, тим легше пройде криза.

Ще одна важлива умова подолання кризи − це послідовність в поведінці дорослих. Вимоги, які пред'являються до дитини, повинні залишатися постійними, а не залежати від вашого настрою.

Іноді можна піти на хитрість. Наприклад, якщо дитина не хоче мити руки, можна сказати їй, що цього ні в якому разі не слід робити, − перетворити ситуацію, яка могла б вилитися в конфлікт, в гру «Роби все навпаки».

Якщо дорослий пропонує такі ігри і бере активну участь в них, дитяча агресія змінюється інтересом і веселощами, на зміну капризам приходять нові забави, а все, що здавалося нерозв'язною проблемою (миття рук, одягання перед прогулянкою, хорошу поведінку на вулиці), перестає здаватися настільки важливим.

 

Пам'ятайте: трирічна дитина дуже хоче бути дорослою. Дайте їй відчути себе такою − радьтеся з різних питань, просіть у чомусь допомогти (зрозуміло, виконання прохання має бути дитині по силам), демонструйте серйозне ставлення до її ідей і питань.

поділитись